Дисципліни, які викладає
Комп`ютерні технології в хімії
Курс «Комп’ютерні технології в хімії» призначений для здобувачів першого року навчання природничого факультету НаУКМА спеціальності Е3 Хімія. Сучасні наукові методи не можна уявити без застосування новітніх комп'ютерних технологій. У таких умовах вчений не може залишатися просто вмілим користувачем ПК, йому необхідно мати набагато більше знань про обчислювальну потужність комп'ютера для реалізації будь-якого свого наукового задуму. У межах даного курсу здобувачі ознайомляться з основними поняттями хемометрики та хемоінформатики, основами квантово-хімічних розрахунків та їх використанням в квантовій фармакології. Знання та навички, отриманні у межах курсу, дозволять на сучасному рівні вирішувати різноманітні завдання, які постають перед хіміком – від обробки експериментальних даних до моделювання складних хімічних систем. Метою дисципліни є навчити майбутніх спеціалістів-хіміків вільно використовувати у своїй роботі можливості, які надаються сучасним рівнем розвитку комп’ютерної техніки та програмного забезпечення.
Координаційна хімія
Сучасна координаційна хімія – це один з розділів хімії, що розглядає сполуки, утворені внаслідок об’єднання більш простих неорганічних та/або органічних сполук у складніші структури без утворення нових електронних пар. Такі координаційні сполуки (комплекси) мають будову та властивості, які не може пояснити класична теорія хімічної будови. Курс знайомить здобувачів з основами координаційної теорії Вернера, будовою координаційних сполук та природою хімічного зв’язку в них. Розглядаються типи координаційних сполук, методи їх одержанння та застосування у різних галузях хімії, зокрема у хімічному аналізі, гальваніці, при видобуванні рідкісних металів, медицині тощо. В програму включені питання кінетики та механізмів реакцій комплексоутворення, їх залежності від зовнішніх умов. Аналіз властивостей координаційних сполук (забарвлення, магнітні, кислотно-основні та окисио-відновні властивості) здійснюється спираючись на будову та природу хімічного зв’язку. Особливу увагу приділено стійкості координаційних сполук в розчинах та методам її експериментального визначення, оскільки саме ця характеристика є критично важливою і обумовлює використання комплексів в аналітичній хімії та хімічній технології.
Фізичні методи дослідження в хімії
Мета навчальної дисципліни – опанування здобувачами базових знань, основних понять і теоретичних засад про деякі сучасні інструментальні методи аналізу, знання яких дозволяє більш глибоко і обґрунтовано підходити до інтерпретації різноманітних результатів досліджень в хімії. Основні завдання вивчення дисципліни: - вивчити теоретичні основи основних спектральних методів аналізу: теоретичні основи методів, апаратура, техніка виконання аналізів; - навчитися застосовувати теоретичні знання щодо основних спектральних методів аналізу, а також грамотно визначати склад і будову різноманітних індивідуальних неорганічних, органічних та елементоорганічних сполук та виконувати кількісний аналіз сумішей. Отримані знання можуть слугувати для опанування курсів, пов’язаних з питаннями застосування фізичних методів дослідження для розв’язку наукових і прикладних хімічних проблем. Застосування фізичних методів дослідження та вміння інтерпретувати одержані спектральні дані сприяє ефективному засвоєнню здобувачами як фундаментальних, так і спеціальних хімічних знань.
Загальна хімічна технологія
Дисципліна «Загальна хімічна технологія» є фундаментальною наукою, вивчення якої закладає основи знань і формування вміння та спеціальних компетентностей, необхідних для майбутнього фахівця – як науковця-дослідника, так і інженера-хіміка. Послідовність вивчення навчального матеріалу у програмі є традиційною для класичних університетів з урахуванням отриманих знань з курсів неорганічної, аналітичної, органічної, фізичної та колоїдної хімії, хімії високомолекулярних сполук, а також фізики та математики, біології та екології. Мета дисципліни – навчитися розуміти ключові поняття, основні теорії концепції і принципи, що стосуються хімічних технологій і їх апаратурного оформлення, зв’язок між змістом і результатами наукових досліджень та впровадженням їх у виробництво, а також виконувати хіміко-технологічні розрахунки для аналізу та оцінки конкретних технологій одержання хімічних продуктів і набути спеціальні предметні та загальні компетентності.
Загальна хімічна технологія
Дисципліна «Загальна хімічна технологія» є фундаментальною наукою, вивчення якої закладає основи знань і формування вміння та спеціальних компетентностей, необхідних для майбутнього фахівця – як науковця-дослідника, так і інженера-хіміка. Послідовність вивчення навчального матеріалу у програмі є традиційною для класичних університетів з урахуванням отриманих знань з курсів неорганічної, аналітичної, органічної, фізичної та колоїдної хімії, хімії високомолекулярних сполук, а також фізики та математики, біології та екології. Мета дисципліни – навчитися розуміти ключові поняття, основні теорії концепції і принципи, що стосуються хімічних технологій і їх апаратурного оформлення, зв’язок між змістом і результатами наукових досліджень та впровадженням їх у виробництво, а також виконувати хіміко-технологічні розрахунки для аналізу та оцінки конкретних технологій одержання хімічних продуктів і набути спеціальні предметні та загальні компетентності.